Знаєш, Серце, за що я люблю осінь?
За цей особливий запах, в якому сотні відтінків.
Так пахнеш ти, так пахне туман татаринням,
так пахне осоння в саду споришем і сливами,
так пахне село італійське щойно спеченим хлібом,
молодим вином, оливами, крохмалом серветок в таверні
та коциком вовняним, що гріє тебе на веранді...
Знаєш, Серце, за що я люблю барви осінні?
За спокій пастельний, гармонію, щоденні зміни.
Осінь вона, як кохана жінка, яку відкриваєш
щодня, щогодини. І ці відкриття тішать так,
що хочеться жити вічно та вірити в ілюзорність часу...