Cерпень. Спека. Поле споловіло. Половина серця крає, половина мліє. Я мовчу і ти мовчиш. Шелестить комиш. Може це мовчання Будди? Он у буді пес заснув: не кліпне', не поворушить вухом. А тим часом яблука і груші глухо падають в спориш десь там в моїм саду. Ти чи мрієш, а чи просто спиш з навстіжень розкритими очима. Ти зі мною нині? Тут і зараз?
В цій долині біля моря вітер бавить хвилі-баранці. Я читаю знаки на руці і не знаю чи радіть чи плакать.
Сіті кинуто на світ. Бог мовчить. Я ледве дишу...