***
Мені приємно подивитись, як дибаю,
Чужий, кривий, раніше випить не дурний,
Або коли мене посеред гаю
У вічний сон навік кидає.
Чи потім, як стою, мов паля
На краї поля, весь замарян,
Навколо я-бо пан-один
Та сам собі лише хазяїн.
І знову ж сам собі на п"ять хвилин киць-киць
Вдивляючись нестрімко в осінь, журячись.
Весь ліс в лайні, життя програв я, друже,
Як шкода лісу, а його - не дуже.
***
Мне нравится смотреть, как я бреду,
Чужой, сутулый, в прошлом многопьющий,
Когда меня средь рощи на ходу
Бросает в вечный сон грядущий.
Или потом, когда стою один
У края поля, неприкаян,
Окрестностей прохожий господин
И сам себе хозяин.
И сам с собой минут на пять вась-вась
Я медленно разглядываю осень.
Как засран лес, как жизнь не удалась.
Как жалко леса, а её – не очень.
(с)Сергей Гандлевский