Жив-був простий Олівець. Одного разу зустрів він прекрасну Ручку. Вона була рожева і блискуча. Підійшов Олівець до Ручки і каже:
- Давай товаришувати!
- Не хочу, - відповіла Ручка. – Ти такий простий, а я блискуча і красива.
Засумував Олівець і пішов своєю дорогою. Раптом він помітив, що на дорозі щось блищить. Підійшов ближче і побачив, що це калюжа рожево-блискучого чорнила, яке залишила після себе красива Ручка. Він занурився в цю калюжу і став красивим.
В цей час проходила та сама Ручка. Вона побачила красеня Олівця і сказала:
- Давай товаришувати!
Олівець погодився. І стали вони ходити разом, гратися, веселитися. Одного разу на прогулянці вони потрапили під дощ. Чорнило з Олівця змилося, він став простим. Ручка розсердилася на Олівця і пішла від нього.
Після цього їй зустрілися інші красиві Олівці та Ручки, але ніхто не хотів з нею товаришувати. Вони казали нашій Ручці, що вони красивіші за неї. Ручка засумувала.
Вона побачила простого Олівця, попросила у нього пробачення і запропонувала:
- Давай будемо вірними друзями!
Олівець теж попросив пробачення за брехню. І стали вони жити в красивому пеналі. Так закінчилася казка.
Кирило Романов. 9 років