Сьогодні море лагідне та тихе ліниво хвилі котить. Все мовчить, бо полудень, бо спека, лиш цвіркуни, як знавіснілі у пересохлому гаю на схилі все цвіркотять та цвіркотять. Шкода на пляжі жодного японця, щоб оцінив майстерність оцього симфонічного оркестру…
Сьогодні я іду до моря вперше цього року. Як на побачення іду… Пісок між пальцями сухий, а потім галька волога, знов пісок і щастя, оте щеняче щастя, коли від маківки до п’ят сто тисяч голочок вп’ялися в тіло. Кохана ладо, ти цього хотіла, щоб я пірнув у тебе, як у перший раз?
І я пливу і море плине в мені, і під, і над. Це ніби після довгої розлуки кохаєшся з найкращою під Небом і розчиняєшся у ній і розчиняєш у собі її кохання…