Дощі заполонили залишки життя невпинною невблаганною сірою смертною тугою по загиблих квітах, метеликах, людях.
Отак і щастя людське ллється з господніх небес, як сонячне світло, навперемін зі зливами та дощами скорбот. Люди зростають до неба, розквітають духом під щасливим промінням та від вологи скорботних страждань. Але дощі бувають довгими, обложними. Дощі, що віщують рясний врожай на небесних полях, можуть означати для окремого чоловіка біди та муки, що переслідуватимуть його все життя.
Життя людське довжиною з довгий дощ. Сонце знову засяє над райдугою. Ніч розсиплеться величезними алмазами по чорній безодні. Але всього цього може не вистачити для тебе. Надто короткий вік.
Кількість краплин вже злічена ангелами. В якому з життів небо знову буде світлим?