***

До  болю  гіркі  спогади-то  минуле,пуста  далечінь  -  майбуття.  Я  так  чекаю.  Я  ще  й  досі  твоя...Чуєш,  твоя.  Німим  обличчям  самоти  снується  павутина  часу.  І  те,що  десь,колись,  давним  -  давно  було  нам  рідним,  гниє  в  мовчанні  забуття.  Я  ще  твоя.  А  ти  уже  не  мій.  Забутий  сад,довіри  яблука  хтось  інший  солодко  смакує....А  я  закопую  ті  спогади  в  закуток  серця,то  приховане  минуле,котре  перегортаю,немов  альбом.  І  перед  сном  малюю  силует  твоєї  постаті  чужої,цілують  губи  цю  печаль....А  місяць  головою  киває,йому  так  жаль,бо  наше  щастя  вже  розбите,як  дорогий  кришталь...Пишу  вірші  і  створюю  картини-  в  твоє  їм"я,  бо  ти  для  мене  Бог  єдиний...Немає  слів  ,і  почуття  снуються  тілом.  Думки  застигли,у  душі  одвічно  вже  тривога,і  сниться  та  дорога,котрою  ти  пішов...