***
...Ще дотепер душа моя – раба.
Їй спогадами квітнуть незабудки.
Якби ти знав, яка мені журба
Пливти в це синє небо – небо смутку.
Ще дотепер ніяк не відболить
Мені розмова наша та остання.
Роки щасливі пролетіли вмить.
А на порозі розцвіло прощання.
Ще дотепер не випити до дна
Глибокої сердечної печалі.
Для тебе ж бо завжди була чудна
Любов моя подібна до кришталю.