Ніжний та лагідний твій дотик...
____ поглядом - до мого тіла,
____ пальцями - до моєї душі,
____ губами - до мого єства...
Кожної зустрічі розчиняюся в есенції щастя,
стаю часткою чогось більшого, ніж я - нас;
а потім - ледве віддираю себе від тебе.
Іду пружним кроком, не обертаючись, бо знаю:
якщо озирнуся - знов прилину, а потім знов віддирати...
Зачиняю двері, повертаю замок 2 рази - "клац, клац" б'є у самісінькі груди.
Намагаюся скоріше залізти під ковдру,
щоб зберегти хоч часточку твого тепла
та ніжитись у відлуннях твоєї близькості .
Після кожної дози щастя
метелики тріпотять тендітними кольоровими крильцями в моєму животі,
а мурахи носяться від маківки до найвіддаленіших куточків мого тіла.
Мені кортить всього.
Не від тебе,
а з тобою.
Кортить від тепер і до горизонтальної вісімки, що висить бантиком на букеті наших мрій.
Такого букету ще ніхто не дарував.
Він вартий усіх квітів світу.