Чомусь так гiрко плакала вона

Вже серце виривалося з тенет, I прагнуло вiдчути подих волi, Знайти хвилину радостi у долi, Шукати мiж зiрок i мiж планет. Чомусь так гiрко плакала вона, I сльози витирала мов дитина, Покара за провину, Покарана,залишина одна. Зруйнована всесильним почуттям, Так стомлена самотнiм iснуванням, Чи варто говорити про кохання, Тодi коли прощаешся з життям. Чомусь так гiрко плакала вона, Ховаючи обличчя у долонях, I щось болiло в грудях i у скронях, I в душу не приходила весна