Якось я відпочивала у свого дядька Олега. Ми сиділи в кімнаті і почули, що хтось ходить по веранді. Вибігли і побачили їжачка. Він був такий симпатичний, чепурненький. Очки –ніби ґудзики , чорні, круглі. Носик гостренький, лапки короткі, тіло вкрито голочками. Дядя Олег приніс з кухні блюдечко з молоком і поставив перед їжаком. Той хвилинку сидів нерухомо, принюхуючись. А потім устромив носика у блюдечко й смачно
захлебтав. Їжачок з’їв все молоко, покосився блискучими намистинками очей на нас, ніби подякувавши за пригощання, і подріботів під кущі смородини біля хати.
Як же ми всі здивувалися, коли ввечері, повертаючись з парку, побачили на східцях веранди двох великих їжаків і трьох маленьких їжачків. Їжак привів вечеряти всю свою родину.