Задивилась в ясні очі,
Стременце зронила,
Ген, поїхав проти ночі
На війноньку милий.
Серед шляху, наче мертва,
Від розпачу впала...
- Ой чого ж я те стременце
В руках не вдержала...
Недалечко, окрай лісу,
Став кінь при дорозі,
Став, та й б'є у пил копитом...
Козак у тривозі:
- Чи ж то стежка вузька стала,
Чи то притомився?
Коню, що тебе спіткало?
Стоїш, похилився...
- На талан твоїй миленькій
Я зронив підкову,
Повертайся, козаченько,
Підкуй мене знову!
- Гикну, свисну в чистім полі...
Чекай мене, люба!
Та кохай мене серденько,
Щоб минула згуба!
- Прощавай, козаче милий,
Борони країну!
Та вертай скоріш додому,
Бо без тебе згину...
Задивилась в ясні очі,
Стременце зронила,
Ген, поїхав проти ночі
На війноньку милий...
Фото картины Сокуренко: