Десь буде сонце променем надії,
де вбили море – ром і смак вітрил.
Чужі вітри при заході зотліють.
Є ти. Є я. Лише немає сил.
А на піску – закреслені сліди.
І нас не буде знову тут утретє.
У товщі посивілої води
сон зникне вицвілим портретом.
Старенький светр. Розділений хотдог.
Вогонь. Зірки. Знов ром і смак вітрил.
Густий металік неба. Сивий бог.
Є ти. Є я. Лише немає сил.