такий от дощовий Великдень, такі от хмари, море
Чурльоніса, розбурхане та хворе, як плоть і дух отого чоловіка,
що манівцями йде без парасолі та плаща...
цей дощ то падає, то сіє косо, то пірить, як з відра
цей плач дощу...
і хто ж то так голосить?
хто просить милості? хто кажу "не прощу, не сподівайся!"
у кого сльози на лиці? чи то дощу краплини?
людино без плаща і парасолі, ти плачеш чи смієшся?
ти вар'ятуєш в цьому місті, що давно само вар'ята грає,
чи я, Спостерігач, тихенько з глузду їду?
а думав що на ярмарку іду...