Те, що відбувається в останні тижні на теренах нашої області, не дивувати не може. Не може воно і не викликати занепокоєність, адже після закінчення виборів та інавгурації В.Ющенка на посаду Президента України напруженість у виснаженому українському суспільстві мала б спасти. Однак на Закарпатті все відбувається майже навпаки. Причина – жорстока боротьба за місце під „новим” сонцем, на „нових” посадах тих самих „нових”, які перемогли. Те, яким чином це робиться, просто жахає. Чомусь на пам’ять спливає Німеччина 1933 року та сумно звісні події в СРСР 1937 року. Лякають тенденції. Наше суспільство це вже проходило, але висновків чомусь не зробило. Хоча про це судіть самі.
Час полювання на відьом?!
Першою закарпатців „щиро” здивувала газета „Трибуна”, яка в цьому році розпочала безпрецедентну акцію – друкування списків керівників обласних структур, які згідно з наказами виборців за жодних обставин не мають права обіймати керівні посади. Підписали історичні „документи” представники бюро Закарпатської обласної організації „Батьківщина” та обласного проводу УРП „Собор” в особах керівників робочих груп М.А Поповича та Є.М.Ясинського.
Ви тільки вдумайтесь: списки з правом заборони на професію, такий собі „вовчий” квиток у „нове” життя, в ім’я „злагоди” та „консолідації” України! Діти цих батьків не мають права на кусень хліба, дружини та їхні родичі за рішенням якогось там проводу без суду та слідства мають тавро „чужий”, „ворог” революції. Та й навіщо їм слідство, вони ж переможці і мають право, як трійки часів НКВС, паплюжити Конституцію та вимоги законодавства України, міжнародні конвенції з прав людини, ратифіковані не Берегом Слонової Кістки, а саме Україною.
Кажуть, немає меж для вдосконалення, і саме тому наші нові „демократи” пішли далі сумнозвісних „трійок”. Мабуть, з метою спрощення процедури та заощадження коштів... тих же слідчих органів, судів, адже скільки ж то справ треба писати, вивчати, перевіряти та розглядати! І вони породили закарпатське „ноу хау” – ”двійки”, класично обійшовши трійки НКВС з їхніми закритими кримінальними справами та судами. Одним словом, суцільний розквіт „демократії” по-закарпатськи на сторінках „Трибуни”. Навіть розширену статтю полінувалися зробити. Чи це таке собі заощадження коштів, місця на папері за рахунок прав людини. Вони ж, ці люди, ніхто! Саме так вирішила „двійка”.
До речі, керівні органи „Батьківщини” та „Собору” в Києві про витівки цих „лицарів” майже „плаща та кинджала” нічого не знають. Складається таке враження, що це робиться або від дуже „великого” розуму, або за вказівкою деяких фракційних „кочівників” навмисно, щоб дискредитувати як Юлію Тимошенко, так і „Собор”. Такі дії дискредитують і самого Президента. Найцікавіше, що з цього приводу представник уповноваженої з прав людини Верховної Ради України Ніни Карпачової пан В.Кузьо звернувся до газети „Трибуна” з проханням негайно припинити друкування цих списків, адже це є грубим порушенням прав людей, однак воно було проігноровано. Цікавий факт, який ще раз підтверджує, що дійсно хтось стоїть за „Трибуною” і веде через неї, наче через маріонетку, свою гру на дискредитацію не тільки вищезазначених політичних партій, а й узагалі перших кроків українського суспільства до змін на краще.
Сила „народу” – в яйцях?!
Другий випадок, який стосується прав людини, норм моралі та поведінки, є логічним продовження першого. Минулого тижня, 28 січня, було знову застосовано „народну” зброю – яйця, але вже проти голови Ужгородської міської ради пана Віктора Погорєлова. Це багатьох здивувало і шокувало. Обурило навіть тих, хто на виборах голосував проти цієї людини...
Початок цього дня не віщував чогось несподіваного, хоча саму подію з метанням яєць логічно можна було передбачити. Саме цього тижня майже усі обласні ЗМІ підняли питання про зниклі міські мільйони. „Тріщав” і Інтернет та його місцеві видання про корупцію міської влади. Вписується у ці події і інформаційне „благословення” яєчного свавілля – друк у „Трибуні” списків неугодних, тобто для їхнього кола, відьом від СДПУ(о), партії влади тощо. Саме тому об’єктом центральної атаки було й обрано мера м. Ужгорода пана Віктора Погорєлова. Мета – подальший морально-психологічний тиск, примушення добровільно залишити цю посаду. Окрім того, сприяла цьому ще одна подія. Секретар міської ради Юрій Бєляков подав заяву про складення із себе цих повноважень. У залі усі відчули подих виборів нового секретаря. Усім було відомо, що на цю посаду пропонується підприємець Віктор Феєр, який багато кого не влаштовував. Тому засідання потрібно було зірвати. Прокоментувати на прохання депутатів П.Чучки та Ю. Чижмара заяву Бєлякова мер Ужгорода вже не встиг. Пора, сказала „Пора” і задзвеніла своїми яйцями. Вижбурнувши свій „відморожений” інтелект у В. Погорєлова, активісти „Пори” Лазар та Щадей спробували покинути зал засідань...
На захист хуліганів
На захист- не законності, а хуліганських дій -миттєво стали дві газети. Вже наступного дня вони гнівно коментували ці події, зрозуміло, що на захист активістів „Пори”.
Газета „Трибуна”, стаття „Веселі яйця „по-ужгородськи”, або Як в Ужгороді можна боротися з владним криміналітетом”: „...члени громадської організації „Пора”... підійшли упритул до Віктора Погорєлова, який очолював президію, та на знак протесту обкидали його яйцями... „Пористів” від самосуду врятувало лише втручання інших депутатів... Хлопці з „Пори” заявили, що не терпітимуть у президії міськради свого міста людину з кримінальним минулим, яка після того як вкрала 21 мільйон бюджетних коштів, намагається всіляко зберегти свою команду, міняючи лише обличчя”.
Далі „Трибуна”, коментуючи як ці події, так і спробу переобрання секретаря з подальшим перенесенням сесії, плачеться: „Схоже, демократії у нашому місті як не було, так і немає, тому не дивно, що народні обранці можуть виганяти та ображати журналістів, а учорашні революціонери вимушені нині виражати свою громадянську позицію киданням яєць”.
Газета „РІО”: „Лишень після того, як хлопці використали свій яєчний запас і вже збиралися йти геть, на Лазаря з кулаками накинувся депутат Феєр, якому депутати не дали вчинити розправу. До речі, свідками самосуду були і правоохоронці, тому Феєру, очевидно, доведеться відповідати перед законом. Вже у коридорі Щадей пояснював міліції свій вчинок як протест проти бандюків при владі, які ще недавно тиснули на опонентів, кидали їх за грати, а нині намагаються перефарбуватися.”
Плювок в обличчя
Що ж, спробуємо прокоментувати і це. Як ви помітили, шановні читачі, ці видання вживають слово „самосуд”, від якого були нібито врятовані активісти громадської організації „Пора”. У двох матеріалах навіть жодного слова в осуд дій активістів „Пори”. За їхньою логікою, прийти в зал й у присутності 41 депутата міської ради, заступників голови міськради, окремих депутатів облради, працівників міськвиконкому, прокурора міста, заступника начальника міліції, голови ДПІ міста, представників ЗМІ обкидати під час сесії голову міста яйцями – це не є хуліганством і вписується у рамки загальноприйнятої в суспільстві поведінки та моралі. А газета „РІО” взагалі розширила свій юридичний лексикон, вживши слово „розправа”, від якої „хлопців”, майже „пацанів”, треба ще й рятувати.
І от що цікаво. Ці дії бачили присутні представники правоохоронних органів... і тому депутату Феєру доведеться відповідати перед законом?! Давайте, пане, ще цих „представників” ЗМІ, які, мабуть, і статті писати не вміють, адже яйце в них останній аргумент, до орденів представимо. Наприклад, „За мужність”.
Зрозуміло, що за всіма цими публікаціями знову хтось стоїть, адже випадковостей не буває. Тому, на превеликий жаль, нам ще дуже рано говорити про незалежність редакторів та журналістів цих видань, які знову ж стали заручниками політичних ігор та побажань їхніх хазяїв, бо не думаємо, що зазначена ситуація має веселити журналістів та вселяти оптимізм з огляду на чіткі тенденції руху до хаосу та беззаконня.
Я не почуваю симпатій до мера міста В.Погорєлова. Наше видання періодично як піднімало, так і піднімає питання корупції в Ужгородській міській раді. І має наміри писати про зловживання із земельними ділянками та обсяги хабарів, які отримують окремі чиновники мерії. Розкрити деякі таємниці з питань приватизації центру міста, тендеру автовокзалу. Спитати В.Погорєлова, чому в період подій на стадіоні „Авангард” та і після них в його приймальні сидів не охоронець від УМВС, а „браток” із бандугруповання Адилова... Однак це не заважає нам вітатися при зустрічі, адже ми перш за все люди. І тому відсутність відповідей на вищезазначені запитання не значить, що громадяни, журналісти, представники громадських організацій, адвокати та інші, якщо на їхні заяви, звернення, публікації не реагують правоохоронні органи, мають брати яйця і під оплески „натовпу” кидати їх у кого заманеться. А потім, на „біс”– повторювати. І це, за морально-етичними нормами тих, хто нині рветься до влади, буде цілком нормально. За логікою сучасних переможців, можна кидати яйця в усіх: прокурорів, суддів та взагалі просто в тих, хто не сподобався чи не так подивився. І це не буде викликати осуду. А там і крок до змін у законодавстві, яке і так не працює. Дозволимо встановлювати в сесійних залах коробки із яйцями. А далі – і голосування... з киданням в того чи іншого претендента, поки не перетвориться на суцільну яєшню. А далі як а Африці. Додати муки, спецій, за смаком винця – і з’їли політичного опонента, бо так вирішив місцевий „вождь”.
Скажіть, а чим ви краще тих „пацанів”, чи то „братків” з битами, що були на „Авангарді”?! Я особисто ставлю як їх, так і тих, хто кидає яйця в людей в громадських місцях, в один ряд. Адже все це є хуліганські дії, за які треба відповідати.
Собак треба бити?!
Коли в кулуарах я намагався з’ясувати причини такої поведінки у народних депутатів від м. Ужгорода та висловити свою точку зору, то почув цікаву відповідь: „Якщо „собака” не розуміє, то її треба бити”. Коментарі зайві. Влада, коли не могла нічого сказати журналістам – застосовувала проти них силу. Так було вбито Г.Гонгадзе, О.Олександрова. Після невдалої спроби закрити газету, тобто затулити рота, бо незалежний і не маю господаря, серед білого дня було здійснено замах і на моє життя, як шеф-редактора газети „Правозахист”.
Газета „Правозахист”, як і однойменна організація, незалежно від політичних уподобань громадян, їх віросповідання та соціального рівня, завжди виступала проти антизаконних дій, які порушують права громадян України. Ми завжди були за те, щоб усі спори вирішувалися в судовому порядку, без застосування сили. Якщо ми маємо на меті консолідувати суспільство та побудувати нову Україну, то не мусимо шукати „відьом” та „вішати” ярлики. Але ми за те, щоб за свої незаконні дії за законом відповіли усі корупціонери. Щоб усі чиновники, правоохоронці, судді відзвітувалися за побудовані вілли з басейнами, куплені іномарки, порушені права людей тощо. Однак цей процес має відбуватися в рамках закону, тобто без застосування яєць. Бо, як це трактують місцеві „вожді” – собаку треба бити... І тому кидалися яйця. А що далі? Бити, зброя, вибухи, громадські заворушення?! Адже писати про це ви не вмієте, як, до речі, і керувати установами. Тому і не дивує заголовок у „Трибуні”: „Веселі яйця” по-ужгородськи, або Як в Ужгороді можна боротися з владним криміналітетом”.
Що в цьому веселого, я так і не зрозумів. Не второпав і про особливості боротьби з криміналітетом. Це що, заклик до самосудів?! Хоча чому дивуватися? Нині подібне відбувається у багатьох містах та селах України. Навіть у церквах вивішують списки неугодних, які не мають права... на працю, життя, політичні погляди, віросповідання. Якщо цей процес політичної шизофренії затягнеться ще на декілька місяців, то не дивуйтеся тому, що вже весною в Україні спочатку проллється кров, а вже потім відбудеться чергова революція чи контрреволюція... Адже, говорячи мовою все тих же політичних класиків: „Що маємо – те маємо”.
Михайло Темнов, голова ЗОО ВГО «Правозахист».
Від редакції. Як стало відомо, проти активістів „Пори” Щадея та Лазаря порушено кримінальну справу за фактом хуліганських дій. Усі обставини та мотиви має з’ясувати слідство, а крапку поставити суд. Про що ми і повідомимо вас.
Газета "Правозахист" №4(98) вівторок 1 лютого