Старенький цвинт;рик за селом – буцімто кошичок Великодній,
Попорані гробки – як пасочки –
у кожної ґаздині инші, нема двох їднакових.
Жовтим пісочком хрестики нарисовані,
Білим вапном Матки Боски й анг;ли побілені.
Квіти:
ті, що були живі – горді колись нарциси – лежма лежать,
притулившись зов'ялими тільцями до землі;
ті, що мертві, кислотних китайських барв –
пишними квочками повсідалися на могилах:
Вічная пам'ять.
Другий день сьвєт,
Старенький цвинт;рик за селом буцім кептаричок празниковий,
Діти приїхали та онуки – звідати.
Ксьондз із дяком почали із тамтого кута –
Заким до наших дійде –
Вже й пополуднє.
Балачка тече, ніби цівочка молока –
За малих, за старих,
Всього гроші, мруть, ніби мухи,
За політику, за Італію,
Шлєк би їх наглий трафив...
«Христос воскрес із мертвих,
Смертю смерть подолав,
І тим, що в гробах,
Життя дарував» –
Отець Роман не шкодує води –
Обливний понеділок! –
Щедро поливає і гробки, й дорогу родину...
Вічная пам'ять вам,
Текле й Параско,
Ганно з кута,
Кривий Тимофіє,
Даньку Долішній,
Миронку Москаль,
Бабо Ликеро,
Андрійку,
Що вмер у сімнадцять,
Дідо його Янку –
Вічная пам'ять...
...розмоклий шматочок пасочки з гробу несе у натруджених лапках безлика бджола,
...грудку свяченого яєчка тягне на спині мураха безіменна,
...джміль обціловує мертві нарциси на бабці Ксені...
Вічная пам'ять їм,
Не пам'ятаю їх ув обличчя, не вирізнила б поміж іншими,
та вічні вони,
Мов і саме життя – вічне й безпам'ятне,
Тепле і невагоме,
як золотий пилок свяченої шутки.