Щорічний прихід весни - то чудо,
дивніше навіть за святий Вифлеємський вогонь,
що з'являється невідь-звідки,
озирнися на мить -
небесні хорали співають осанну життю,
жайворонки і ластівки гаптують небо дрібненькими хрестиками,
оксамитові трави терпнуть від любові немовленої,
намолені сонцем серденька мати-й-мачухи жовтими цілунками тішать душу,
котики на вербі мругають до котів чотирилапих,
котрі любляться за сараєм у нашому дворі,
кров шумує, як молоде вино,
життя іскриться, як поцуплена сорокою монетка,
березові соки течуть нашими венами та артеріями,
бо - весна,
бо ми самі вже - як та весна....