Я є і не є.
Я є все і не все.
Тут і не тут.
Вічна і миттєва.
Я не довіряю часу.
Висмикую з його сивої бороди
срібні нитки щастя
і завжди обпікаю ними руки.
Ходжу запросто по сьомому небу
І не можу впасти – зачарована душа.
Друзі мої, яких я шукаю і не можу знайти,
бо чорна темінь самотності засліплює мені зір,
пробачте мені.