Бачила нині першого джмеля,
Важного-поважного, як депутат міськради,
Гудів діловито, шугаючи малявок-мурах на стеблах кропиви,
Кпини свої відпускав, мочив анекдоти,
Доти, казав, будете шукати сенсу життя спільного,
Доки сивина вкриє голови дурнуваті.
Отакий от джмеляка трапився мені нині
Покататися б на його спині пухнастій,
коли цвістимуть кульбаба, ромашки, коноплі та маки
а також гречка, в яку люблять попи скакати,
батоги Петрові, не того, що відрікся тричі,
а іншого Утеклого в Шевчукові світи з нашої віковічної Руїни...
Як тобі така перспектива, Джмелику_мій_Пухнастий?
Візьмеш мене на спину, піднімемось на твоїх крилятах?
Подивимося згори на яри, гаї, хутори, де хаток небагато?
Якраз стільки, щоб кожна з них була зкраю?
Знаю там неодмінно буде пасіка біля тієї, з ясиновим тином...
Не хвилюйся, братику, вона буде джмелина...