Невипадкова Зустрiч

Анна Валевська
 Зустрічі людей із минулого,

 вони, знаєш, не бувають просто так, ні сіло ні впало,

 І ані раніше, ані пізніше, тютелька в тютельку, тобто вчасно,

 Бачила нині цьоцю Любу –

 Мачуху і водночас  коханку свого першого чоловіка

 (про сумісництво я дізналася трохи згодом),

 Сунула із базару, торбами нав`ючена,

 як постаріла кобила, мене зустріла –

 Очі вирячила: «Опппа...».

 Опадали долу всі сторінки календаря тих літ,

 Які їх не стрічала – п`ятнадцять буремно-різних,

 І пригадала, як же її боялася,

 Голосу в слухавці – просто до дрожу пальців,

 Погляду владного, слів, тютюнового запаху,

 Все те навідмаш лупило мене_малу,

 дошкуляло та нищило останню віру

 в торжество справедливості та розуму в світі дорослих...

 А нині в мені нічогісінько не ворухнулось:

 мариська минулого там і лишились

 в прокуреній спальні, на ліжку отому, яке ми ділили колись з дружиною тата

 мого чоловіка. Брррр...Це ж треба попасти в такий от трикутник бермудський(((

 Ти знаєш, по-правді, мені навіть бридко не стало.

 І зовсім не шкода дівчиська отого, що вляпалось в першу дорослу пригоду.

 Мій спокій сьогодні, моє споглядання без жодних емоцій то - приз

 за ту хірургію її на відкритому серці...

 п.с.

 ми так і пройшли, не кивнувши оте несумісне зі мною_сьогодні "добридень_привіт"