Новітня українська історія богата прикладами розбудови держави, і появи "селф мейд менів" - людей які самі себе зробили. Жаль що період первинного накоплення капіталів пройшов, а "методи" роботи деяких "селф мейд менів" залишились як в еру "дикого" накопичення стартових капіталів. Але середовище "лохів" на етапі формування капіталів, і середовище рівних собі а може і вищих за себе зараз інтелектуально так і матеріально вже комусь не подобається і тоді вони хочуть влаштувати "лохотрон" на рівні бізнесменів свого та вищого рівнів.
Аналізуючи приватизацію Закарпатавтотрансу та походження капіталів "головного інвестора" як професія так і методи стандартні для нашого прикордонного регіону.
Кажуть що, працюючи простим митником п.Кричко Й. налаштував роботу на державному кордоні на власне збагачення. Кажуть що тільки дуже близькі та знайомі йому люди могли пройти митний огляд без хабарів. Про ціну "митних пристрастей" красномовно свідчить той факт що деякі туристичні групи коли чули чия зміна на митниці повертали автобуси в Ясіня! Для груп існували свої тарифи, для індивідуалів свої. Так скромно за час роботи на державній митниці було накопичено стартовий капітал. Відчувши фінансову міць та відновивши старі звязки з потрібними людьми "Закарпатавтотранс". Кажуть що тісна співпраця з керівництвом "Закарпатавтотрансу" почалась з часів шоптуризму і "зелених коридорів". Все було б добре якби приватизація здійснювалась згідно чинного законодавства і неприкритого грубого обману "не своїх" учасників приватизації. Але людина яка стартовий капітал сколотила на хабарах настільки була впевнена на силі хабара що розпочала масштабну операцію.
В операції були залучені як нинішнє керівництво "Закарпатавтотранс", Ужгородське БТІ так і деякі держслужбовці обласного та міського рівня. Бо ж їхнє і чуже майно з легкої подачі керівництва міста було подаровано і приватизоване Кречкам, Косеям і К. А попередні рішення Ужгородського міськвиконкому "загубили". БТІ хотіло засекретити матеріали попередніх інвесторів вокзалу. Котрі здали документи на приватизацію і чекали видачі свідоцтва про право власності на обєкт БТІ викрали інвентарну справу. І у всі інстанції дали довідки, що інвентарної справи не існувало в природі. Лише після втручання обласної прокуратури "пропажа" знайшлась. Про те що при проведенні приватизації було в декілька разів занижено оціночну вартість ми вже писали в попередніх номерах. Кажуть що не за "красиві очі" керівництво "Закарпатавтотранс" пішло на взаємовигідні пропозиції. Для узаконнення оборудки скористалися послугами Ужгородського БТІ.
Окрім приватизації значної частини вокзалу Кречко поставив всередині "Фаст Фуд" всупереч проекту реконструкції зареєструвавши його на свого сина, кажуть що там з самого початку торгували спиртними напоями без всіляких дозволів і ліцензій. Припинив тільки після того як почалось масове отруєння відвідувачів вищезгаданого закладу і на них "наїхала" податкова. Кажуть що питання теж було улагоджено без скандалу.
Ще більше здивування викликало ДТП 24 серпня 2003 року коли Кречко молодший він же більш відомий в певних колах як "Таксист". Наїхав на двох громадян на ужгородській обїздній дорозі. В результаті ДТП позбавив життя двох молодих людей. Випадок роззслідувало районне ДАІ. Кажуть що в подібних випадках людина яка здійснила наїзд сідає на лаву підсудних, але тільки не "таксист". До речі кажуть що "таксист" балує наркотиками і в день ДТП був "в нормі"...
Далі щоб остаточно вирішити питання вирішив вижити з автовокзала реальних інвесторів і почав з працівників, а потім і бізнесменів які вклали гроші в реконструкцію. За обєкти в які бізнесмени вклали по 10 тисяч доларів США Косей М.Д. настоював продати обєкт Кречко Й. але в співвідношенні за 10 тис. вкладених вони дають 3 тис. Бізнесмени знайшли покупців, але й тут вже вмішався директор "Закарпатавтотранс" та директор Ужгородського автовокзалу Мкартумян В.Р. пригрозивши що розірве всі угоди якщо буде спроба продати не своїм.
Директор ВАТ "Закарпатавтотранс" Косей М.Д. через своїх лоббістів в Ужгородській міській раді на початку 2000 року "проштовхнув" через профільну комісію розміщення базару на східній площадці платформи Ужгородської автостанції Ужгород-1. А це могло бути порушення державних будівельних норм. І якщо в Ужгороді це не пройшло, то в Перечині і інших райцентрах такі порушення мають місце.
В Перечині більше половини приміщення автовокзалу займають торгові заклади.
У Великому Березному та інших райцентрах приміщення автовокзалу продані приватним підприємцям.
В Ужгородському автовокзалі тай по всіх інших антисанітарія в туалетах, а на платформах вітер розносить хмари бруду і мусору.
Хотілося б нагадати п.Косею, що автовокзали - візитка закарпатців. А від їх відвідин негативне сприйняття всього Закарпаття. А більшість пасажирів називають приміщення автовокзалів не інакше як - "стайня".
Десятки наших заробітчан що зупинялись на автостанції Ужгород-1 були обікрадені, побиті і залишились без документів і грошей в кишенях. А кримінальні елементи котрі держать "кришу" автовокзальному начальству неодноразово провіряли сумки пасажирів і вимагали предявлення документів. Одначе ті органи правопорядку які повинні опікатись безпекою громадян на центральному автовокзалі області на телефонні виклики потерпілих про надзвичайну ситуацію не реагують. Більше того протоколи не складаються, а рекомендують громадянам звертатись до суду. Мабуть пан Зелінський про це не знав але накінець хоч зараз буде наведено порядок як і личить в адміністративному центрі Закарпаття.
Мабуть всім кримінальним елементам в цій гучній оборудці є що приховувати від широкого загалу, але немає нічого таємного в цій кримінальній справі як вони думали, що не стане явним. Бо всі їх діяння проходили на очах всієї області. Отож продовження кримінального чтива в наступних номерах