Історія, про яку ми хочемо розповісти, нам відома вже давно. Два з половиною роки тому батьки звернулися до редакцій майже всіх закарпатських газет з проханням тільки надрукувати їхнє офіційне звернення. Але його не надрукували. Маємо гріх, адже редакцією газети "ЕХО Карпат" було обіцяно розслідувати цей злочин, однак не встигли - почалися вибори, після яких газета на тривалий час припинила свій вихід. Тільки з початком публікацій матеріалів про корупцію у Виноградівському районі вже нова газета, "Правозахист", у якій збереглися ці матеріали, вирішила розпочати розслідування справи по зґвалтуванню дівчинки, яке закінчилося смертю.
СПОГАДИ СЕСТРИ
"18 березня 1998 року близько 8 години вечора за місцевим часом, - згадує Ольга Луцан, - моя сестра Луцан Люба повинна була повертатися з швейної фабрики "Гроно", де вона працювала. І так, як ми з нею домовилися, я її мала зустрічати біля універмагу в центрі Виноградова. Моя сестра спізнилася десь на десять хвилин, тому що йшла пішки. Я пройшла центр і пішла мало далі і згодом побачила, що на вулиці за центром стоїть дуже багато хлопців. Я проминула їх і десь за 30 метрів зустріла свою сестру. Розмовляючи, ми пішли додому і навіть гадки не мали, що біля школи нас вже чекають громадяни Яцканич і Вашкеба. Коли ми наблизились до них, вони, палючи цигарки, дивлячись у наш бік, стали щось говорити поміж собою. На це я не звернула уваги та й гадки не мала, що щось може статися, тим паче на вулиці. Коли ми з сестрою проходили повз них, Яцканич раптово схопив мою сестру за руку і потягнув на подвір'я школи, Вашкеба зробив те саме і потягнув мене вслід за Яцканичем та моєю сестрою. Ми з Любою почали кричати та кликати людей на допомогу, та вони закрили нам роти і швидко потягнули до котельної, в якій працював Яцканич Олександр. Коли вони нас затягнули в котельну, О. Яцканич закрив двері на ключ. Потім вони потягнули нас з Любою в роздягальню. Там було темно, і я ще більше перелякалася. Тоді Яцканич засвітив запальничку, взяв маленьку свічку, що стояла ближче до стіни, та запалив її. Потім взяв маленьке одіяльце і з допомогою Вашкеби почав застилати вікно, говорячи своєму товаришеві, що так шкільний сторож Леца нічого не побачить та не почує. Далі Яцканич взяв у руку папір і вийшов за двері, через декілька хвилин дуже сильно почали гриміти котли. Потім Яцканич привідкрив двері і сказав моїй сестрі Любі, щоб вона вийшла до нього за двері, а вона перепитала: хто, я? Яцканич сказав: ти, ти, що, тут є ще одна Люба? І моя сестра боючися вийшла. Коли вона вийшла, Вашкеба почав до мене чіплятися, та я опиралася, спочатку спробував мене обняти, та я відсахнулася далі від нього, потім він знову підсунувся до мене, тоді я встала і хотіла сісти на стілець, а він схопив мене і кинув на тапчан, який стояв під стіною. Він почав домагатися близькості зі мною. Я йому сказала, що якщо ти мене пальцем тронеш, то пошкодуєш, що на світ народився, а він відповів, чому ти так говориш, якщо здаш мене в міліцію, то й чорт з ним. Я його просила і молила відпустити мене, і так і сяк видурювалася від нього, та все марно. Несподівано я почула голос своєї сестри Люби, вона кричала не своїм голосом: "Ольо, допоможи мені…" Я заплакала і почала знову просити відпустити мене, говорячи: "Ти що, не чуєш, мене Люба кличе". На що Вашкеба відповів: "Не бійся, не помре…". Після цього я голосу Люби не чула. У подальшому Вашкеба домагався близькості зі мною. Я почала опиратися. Він став застосовувати силу. Коли вже сил не стало, то я збрехала йому, що у мене сифіліс. На що він почав вимагати від мене орального сексу. Я відмовилася. Потім я спробувала від нього вирватись. Але не змогла. Побачивши скляну банку, що стояла неподалік, я спробувала дотягтись до неї. Він відхилив мою руку і сказав: "Ти що думаєш, я дурень, що мені розіб'єш банку на голові, а сама втікнеш, ні не вийде". І відразу ж почав здирати з мене одяг. У цю мить мені вдалося вирватись і я спробувала вхопити стілець, що стояв коло дверей. Та тільки я вирвалась, як він вдарив мені по потилиці другим стільцем, що стояв біля тапчана. Після цього я втратила свідомість".
Відкритий лист
Шановні редактори газет "РІО", "Новини Закарпаття", "Вікно у світ", "Європа Центр", "Киевские Ведомости".
До вас звертається батько згвалтованої, а потім розчавленої померлої дівчинки - Луцан Зіновій Степанович. Надрукуйте мій відкритий лист - останню надію, що, може, справа про згвалтування буде по совісті розглянута.
Люди ще вірять, що через пресу можна добитися правди. У березні буде вже три (на сьогоднішній день шість. - Прим. Редакції) років, як болить у мене душа за згвалтованою, померлою донечкою. Тоді з моїми донечками в котельній Підвиноградівської середньої школи стала страшна трагедія - їх згвалтували. А потім стали глумитися над ними так, як їм забагнулося: недопалками цигарок вони стали припікати тіло, груди, били важкими тупими предметами, особливо старшу дочку, яка благала залишити, обіцяла, що нікому не розкаже. Але цим нелюдям мало було збиткувань, треба було розваг.
Усі ці роки цим ніхто не хоче займатись, бо батько бідний, продав меблі, дорогі речі, піаніно, щоб розкрити цю трагедію. Але правоохоронним органам до неї не було ніякого діла. Слідчий Виноградівської прокуратури п. Данканич В.М., який вів цю справу, дуже швидко закрив її. Всім байдуже чуже горе. Найжахливіше те, що моя дочка 17 діб стікала кров'ю, а потім померла зі словами: "Татку, я хочу жити, спасіть мене". Вмираючи в лікарні, вона розказала мені про усі ті звірячі знущання, які їй довелося перенести, назвала прізвища бандюг. Дочка лежала у Виноградівській лікарні в реанімації, в Ужгородському відділі реанімаціі, але ніхто не захотів мені, як батькові, видати акт медекспертизи. Нам говорять, що вона померла від угару, але чому на її тілі опіки від сигарет?! Нас нікуди не викликали, не розпитували, не цікавилися, що і як було. Ні розслідування, ні нормальної експертизи, ні навіть людського співчуття не було у цих людей. Чотири рази ми зверталися до Генпрокурора, але всі наші звернення передавалися до Ужгорода, а вони - закрили справу, бо отримали від "папаш"… Померла - дочка простого бідного чоловіка, в якого за душею тільки біль та сльози. "Синки" ж їздять на крутих "Мерсиках", платять ЗЕЛЕНИМИ. Дуже прошу, надрукуйте мого листа, хай всі знають, що стоїть життя людини!"
Але ніхто не почув крику батька. Так його відчай і залишився на папері факсів та роздрукованих аркушах. Чому ніхто не надрукував, відповісти неважко. Адже питання дуже складне і багато чого вимагає. Окрім того, вже на той час в Ужгороді було відомо, що ця справа не проста і за нею, якщо вірити, стоїть аж 36 000 доларів батьків молодиків, які чинили наругу. Ні, не цих хлопців, про яких писалося вище, а зовсім інших, які їздять на "Мерседесах". Про те, що це дуже непроста справа, свідчить наступний лист батька.
Дренаж… у піхві
Генеральному прокурору України
Скарга
Я, Луцак Зиновій Степанович, звертаюсь до вас з великим проханням про допомогу. Звертався до виноградівського прокурора пана Бондар, зі скаргою до обласного прокурора пана п.Самбірського - ніхто не хоче розібратися в цій справі. А справа в тому, що 18 березня 1998 року моїх двох дочок згвалтували в котельній в Підвиноградівській середній школі: Луцак Любу, 09.12.1980 року народження, та Луцак Ольгу 06.10.1982 року народження. Це групове згвалтування, але чомусь ні судмедекспертиза, ні міліція, ні лікарі, на очах яких помирала, стікаючи кров'ю, моя старша дочка, не бажають дати заключення. 17 днів знаходились мої донечки в реанімаційному відділенні Виноградівської лікарні, не приходячи до пам'яті. А старша доня знаходилась ще 17 днів в реанімації Ужгородської лікарні, де, стікаючи кров'ю, і померла. Діти не змогли перенести того морального і фізичного глумлення над собою. Помираючи, старша донечка Любочка просила лікарів урятувати її життя. 17 днів дитина мала дренаж у піхві. З якого стікала кров. Але злі люди, лікарі, що давали "клятву" Гіпократа, слідчий п. Данканич В.М., прокурор района Бондар, а потім П.Ковтун В.Е., змовившись, підтверджують, що діти померли від витоку газу. Якщо був витік газу, то був черговий сторож котельні. Як увійшли туди дівчатка? Чому, якщо вони угоріли, з піхви текла кров? Чому були опіки від сигарет на животі та лобкові. Чому була розбита голова? Це все доводить, що велася боротьба з гвалтівниками. Дітей знайшли голими на столі. В котельному приміщенні. З багатьма ранами на тілі. У тому числі з опіками від гасіння сигарет на сідницях, лобку, піхві.
Перед смертю старша дочка Люба скаржилися на те, що Яцканич дуже над нею познущався. Що відчуває сильний біль в низу живота. Ольгу згвалтував Вашкеба, але є дані, що гвалтування було групове. І якщо є хоч одна порядна людина в нашій області, то правда повинна перемогти.
Слідчий Данканич В.М. спочатку пообіцяв в усьому розібратися. Але потім, мабуть, отримавши гроші чи погрози, відмовився від своїх слів та розслідування. Неодноразово я звертався до начальника Виноградівської міліції, до прокурора району, області, та все безрезультатно. Гроші сильніші за правду. Минуло багато часу, справу закрито. Злочинці не покарані. І ніхто не хоче замислитись, що подібне може статися і з їхніми дітьми. Я витратив усі позичені гроші, щоб добитись правди. Але її немає. Убивці-гвалтівники їздять і далі на мерседесах. Посміхаючись і шукаючи нових жертв. Що це за влада, що дозволяє безкарно вбивати, гвалтувати, знущатися з людей? Де гарантія, що завтра цей же Яцканич О.С. та Вашкеба Д., основні вбивці - гвалтівники, не згвалтують двох-трьох дівчат-підлітків. Під прикриттям таких "Данканичів" ,"Бондарів" "Ковтунів" та горе- судмедекспертів можна чекати чергову смерть. До якого часу це буде продовжуватись? До речі, за весь час так званого слідства ніхто на допити нікого не викликав. Жодного разу не викликались ані батьки, ані вбивці. То про що взагалі може йти мова? Скільки ми обивали пороги! Скільки витрачено зичених грошей, які треба віддавати - і все це марно. Що, на Україні закони діють тільки для багатих?! Гвалтуй, вбивай, дай тільки гроші прокурору, суддям - і ти станеш ангелом. Єдина надія на вас, пане Генеральний прокурор.
У нас немає грошей ходити та їздити, бо ми прості люди. Ми не накрали від держави та людей грошей. Ми прості робочі люди, що тільки хочуть захистити своїх дітей".
Без коментарів
Зупинятися на всіх відповідях, які надійшли батькам за цей час, ми не будемо. Надаємо вашій увазі тільки дві. У порівнянні з іншими матеріалами вам все стане зрозумілим.
"Повідомляємо вас, що УКР УМВС України в Закарпатській області "Відкритий лист", направлений в нашу адресу 20.06.2001 року з Закарпатської облдержадміністрації про нереагування правоохоронних органів на згвалтування Ваших дітей, розглянуто. Порушень законності з боку працівників міліції та їх нереагування по даному факту не встановлено. Факти, викладені Вами в скарзі, підтвердження свого не знайшли. Згідно висновку Закарпатської обласної судово-медичної експертизи, смерть Вашої дочки наступила в результаті гострого отруєння свинцем, який входить до свинцевих білил, якими було покрашено обладнання котельні. При судово-медичному дослідженні тіла характерних ознак для згвалтування не виявлено.
Розслідування даної події проводилися прокуратурою Виноградівського району і тому за більш детальною інформацією рекомендую звернутися в прокуратуру району.
Начальник УКР УМВС В.Білоус"
Тепер ознайомтесь з відповіддю із Закарпатської обласної прокуратури за підписом А.Петруня.
"…Як Вам уже повідомлялося, 20.03.2000 року прокуратурою області постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті Вашої доньки скасовано і матеріали справи направлено в прокуратуру Виноградівського району для додаткової перевірки.
За її результатами 6.04. 2000 року в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі ст.6 п.1 КПК України за відсутністю події злочину".
А дівчинка 17 днів стікала кров'ю. А цигарки,що тушилися по всьому тілу, мабуть, жах, що наснився. В правоохоронних органах і таке буває..
Редакція газети "Правозахист", публікуючи ці матеріали, звертається до громадськості Виноградівського району з проханням допомогти в розкритті цього злочину. Ми будемо раді будь-якій інформації, яку ви надасте на адресу редакції. Про подальший перебіг подій та виявлені нові факти буде повідомлено по завершенні розслідування.
Михайло Темнов, голова ЗОО ВГО "Правозахист".