Молод жний жаргон добро чи зло?

Сладкая Месть
Усім знайома ситуація, коли ми зустрічаємо гарних молодих людей, милуємося ними до того моменту, поки вони не почнуть говорити? Таку ситуацію можна, на жаль, спостерігати щодня як у громадському транспорті, так і на вулиці. Це трапляється тому, що молодь не вміє чи не бажає гарно спілкуватися. Тому слушним є коротка фраза: «Заговори, щоб я тебе побачив». Мова молодих людей пересипана нав’язаними нам з інших мов, нечемними, часто навіть брутальними словами. А лексичний склад нашої мови містить велику кількість жаргонізмів, що відповідають певним соціальним та професійним групам людей. Засвоюючи мову, усі повинні пам’ятати, «що рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації». Упродовж часу визнавався єдиний стандарт літературної мови. Проте існування різноманітних діалектизмів, жаргонізмів доводить, що мова залишається динамічною системою, яка постійно живе і розвивається. Особистість сучасної молодої людини формується переважно засобами мови і розкривається як освічена виразна індивідуальність також через мову. Для еліти нового типу, тобто для сучасної молодої людини, не є важливими такі поняття, як рідна культура і рідна мова. За цією логікою, жаргон - найперспективніший прошарок у будь-якій мові сучасного суспільства. Це страшно, але це реальна перспектива. Загалом, межа між живою, розмовною мовою та сленгом була і є дуже рухливою, перехідною. Часто статус слова змінюється, і те, що раніше вважалося сленгом, тепер стало частиною повсякденного словника людей. Мова дуже чутлива до змін у політиці, науці, культурі, тому й сленг надзвичайно швидко зазнає змін. Звичайно, багато стилів мови дозволяють використання сленгу. Але, на приклад, у офіційно-діловому стилі мови просто не можливо використовувати сучасні сленгові новоутворення, бо у ньому необхідно дотримуватись чітких стандартів. Отже, дивлячись на те, що є потреба зміцнення статусу української мови, як державної, кожен з нас повинен використовувати мову в усіх сферах громадського і побутового життя.
         Так, вдаючись до далекого історичного минулого України, Василь Стус у своєму творі «За літописом Самовидця» навчає відкинути ворожнечу, та зайнятися пошуком спільної мови — на добро, на радість Україні.   Максим Рильський також за¬кликав своїх сучасникiв боротися за чистоту i збагачення укра;нсько; мови. Прикладом такого звернення до народу є вірш «Мова», в якому поет з великою любов’ю говорить про мову.    
         Тому, як нам не скористатися порадою В.Сухомлинського, щоб зберегти мову? Пригадаймо його слова: «Зробити рідне слово надбанням духовного світу дитини – це значить разом із звучанням рідного слова влити в душу відчуття краси і емоцій, які вклав народ у слово, творячи і відшліфовуючи його протягом століть». Отже, не дивлячись на те,  що звернення сучасної молоді до сленгу є необхідною сходинкою до повноцінного розвитку та поновлення української мови, все ж таки, ми повинні зберігати її.
       Мовна культура кожного з нас – це дзеркало нашої духовної культури. Тому вивчення мови має бути зорієнтоване на «формування мовної особистості, яка забезпечує розширення функцій державної мови, творення українськомовного середовища в усіх сферах суспільного життя». Таке відношення до мови допоможе нам зберегти її милозвучність і красу.