Коли сльози пускають коріння
У потріскану шкіру обличчя,
Що сонце любові спалило,
А руки зів’яло мовчать…
Коли серце – пісочний годинник,
А в ньому піску не лишилось,
Бо вимили сльози у відчай,
Патьоки розпуки лишивши…
Коли у спустошену душу,
Поорану плугом зневіри,
Закине розхристаний вітер
Зернину любові… Чекай –
Знайде її голуб твій сивий
І в сон тобі ще принесе…
16.03.12
Переклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):
Когда слезы пускают корни
В потрескавшуюся кожу лица,
Сожженную солнцем любви,
А руки увяло молчат.
Когда сердце - как песочные часы,
И песка в них совсем не осталось,
Их вымыли слезы отчаяния,
Разводы разлуки оставив.
Когда в опустелую душу,
Распаханную разочарованием,
Забросит расхристанный ветер
Зернышко любви. Подожди -
Найдет ее голубь твой сизый
И в сон тебе, верь, принесет.