Мирон Веклюк
За горами Карпатами, за гірською річкою Тисою багато років процвітала, тепер забута нами, прекрасна країна — Семиградська Русь. Жили там добрі і працьовиті люди. Побудували вони сім чудових міст — ймовірно звідси й походить назва Семиградчина. Населення благополучної країни швидко збільшувалось, і звели вони ще багато інших міст і сіл.
Були в них гарні традиції, розумна влада, релігія і писемність... Керували ними свої «оурядники» и «ватамани». І всі грамоти, що писали краяни своїм сусідам чи в далекі країни, починались словами: «Милістю Божою ми...», «Божою милістю ми...», «Многоздравіє і з любов’ю...» На відміну від угорців і валахів, русси (русини), що там мешкали, володіли книжною мовою, яку ми з вами, як виявилось, розуміємо без перекладу.
Вважаю, не безпідставно, шановні читачі, що ви вже встигли подумати про те, що читаєте казку. Проте, на жаль, дорогі друзі, — це бувальщина або, якщо бажаєте, — наша, на превеликий жаль, несправедливо забута історія. Існування Семиграддя підтверджується багатьма письмовими джерелами, даними археології, лінгвістики и топонімікою сучасної Трансильванії.
Семиградська Русь утворилась в 10 — 11 століттях. За даними з достовірних джерел можна зробити висновок про те, що заселенню Семиграддя дали початок уличі і тиверці — слов’янські племена, що жили на Середньому Дунаї за кілька століть до створення Семиградської Русі.
Письмові згадки про Семиградську Русь і про її північну частину — Угорську Русь —належать до 13 століття. Але першим за часом свідченням слов’яно-волоських контактів є згадка в «Повісті минулих літ» про те, що «волохи (предки румун) напали на слов’ян (предки русин) дунайських».
В 989 році від Різдва Христового угри (угорці) прогнали волохів , успадкували ту землю і заселились компактно зі слов’янами, підпорядкувавши їх собі.
Найпотужніший переселенський потік був спричинений нашестям монголів. Угри, русини і волохи виявляли запеклі протести Орді і зазнали величезних втрат. Майже 80 % населення Угорської Русі було знищено кочівниками. В основному залишились в живих тільки ті, хто переховувався в східній її частині — Марамоші. Незабаром набіги кочівників припинились: вмер Верховний хан і в Орді виникли династійні суперечки між синами і внуками Чингіз-хана.
Мирне життя дозволило знову приступити до налагодження побуту, торгівлі, але потрібні були довгі десятиліття для відродження колишнього благополуччя... Тотальне знищення людей і спустошення міст і сіл на століття залишило свій слід в цих краях.
Русини так і не створили своєї державності в цьому краї, але він обгрунтовано ввійшов в історію під чудовою і гордою назвою — Семиградська Русь.