Ось вам і довгоочікувана невідомо ким весна. Її так само чекали, як маршрутку о 10 ранку, в суботу, як новини на радіо "Ера", навіть більше, ніж всі весни разом взяті. Тож візьми її, нарешті, вона як на долоні. Непотрібні думки, якими була засмічена голова, забрали купу часу. Та мене все одно охоплює невідома радість, бо я відчуваю наближення тепла - скоріше природного, ніж душевного. Сніг не перестає падати на голову випадкових перехожих, незважаючи на те, що вже середина березня. Ще 2 квитка до тепла, я відчуваю.
15.03.2011