Садовник трепетной рукою
Коснулся лепестков,
Смахнул росу мизинцем
И на жучка подул.
Прекрасным юным Принцем
Себя он вдруг представил,
И горестно вздохнув,
Лопату с лейкою
Он в сторону отставил.
Усилий сколько и стараний,
Но, вот, по-прежнему,
Шипы,
Как вечный повод
Для страданий.
И как защита красоты.
***
Иголки срезаны,
Поддета тонко и садняще
Кожа
Холодной острой сталью,
Уверенно и быстро.
Осторожно
По стеблю проведут,
Касаясь нежною
Намеренной рукой.
В порядке все теперь:
Она гладка, скользяща
И готова
Быть без опасности
Волнующе-манящей.
Жаль, что мертва.
***
Мой перевод на украинский
Плекаючи троянду
***
Садівник доторкнувся
Пелюсток тремтливо,
Змахнув краплинку,
Ніжну та на сонці мерехтливу,
Дмухнув на крильця
Заблукалої комахи
Та раптом серце
Дзьонькнуло мрійливо
Чарівним і навіки
Юним Принцем.
Із розпачем
Він кинув інвентар:
"Навіщо мені жити
Для страждань?
Якщо мої зусилля марні?
Й троянди любощі примарні?"
***
Голки відрізані,
Відгорнута тоненько та щемляче
Шкіра
Холодною загостреною сталлю,
Як боляче, але ж
І впевненно, і швидко.
Обережно
По стеблу проведуть,
Касаючись так лагідно
Рукою, що намірів повна.
Тепер усе, як слід:
Вона гладенька, наче шовк,
М"яка, як оксамит,
Та повністю готова
Без небезпеки
Бути
Хвилююче-пьянкою.
Яка шкода, що нежива.
***
Нараджэнне Ружы...
Садоўнік трапяткой рукою
Крануў пялёсткi
I змахнуў расу мезенцам,
І на жучка падзьмуў…
Чароўным юным Прынцам
Сябе адчуў ён раптам
І ўздыхнуў гаротна,
Рыдлёўку з палівачкай
У бок адставіў….
Iсусе, колькi намаганняў ды старанняў,
Але, вось, па-ранейшаму…
Шыпы… не тое штосьцi…
Як вечная падстава для пакут…
I як адданы абаронца прыгажосці...
Наташа Ружицкая 08.03.2012 15:36
***
Шыпы адрэзаныя…
Вытанчаным жэстам
Лязо сталёвае
Падчэпiвае скуру,
Каб потым
Прайсцicя па сцяблiне асцярожна.
Нарэшце скончана ўсЁ…
Якой прывабнай,
I якой бездапоможнай
Здаецца ружа зараз…
У ёй безлiч Хараства,
Вось толькi… дзе ж яно, Жыццё?…
На жаль, яго няма…
Наташа Ружицкая 10.03.2012 21:21