Сьогодні, 8 липня, письменник Михайло Темнов у прес-центрі “Нове Закарпаття” презентував першу із 11-ти запланованих ним книг майбутнього фантастичного циклу — книгу “Сади хаосу”, яка нещодавно вийшла в Ужгородському видавництві “Ліра”.
Свого часу автор отримав військову освіту, працював в КДБ і СБУ, є засновником правозахисного видання. Каже, що бажання писати та теми для писання відчув у віці 28 років, а щоб якось дотягти остогидлу службу за три роки до виходу на пенсію пішов навчатися до академії, згодом півтора року провів у СІЗО СБУ...
За цим періодом, каже Михайло Темнов, він не шкодує, бо саме у камері прийшов до розуміння Бога. До того ж, він першим в історії України не тільки подав позов на Службу безпеки, а й виграв справу та отримав компенсацію.
Михайло Темнов зізнався, що торік несподівано гостро відчув, як, наче пісок крізь пальці, швидко збігає час. Взяв і написав за два зимові місці, січень—лютий, фантастичний роман “Сади хаосу”.
Людство не має перспектив у технократичному розвитку, у людських душах і людських стосунках немає гармонії, оскільки створені Богом “сади” ми перетворюємо на хаос, переконаний автор книги.
“Сади хаосу” — гостросюжетний фантастичний мікс із філософськими ребусами для тих, хто вміє думати, та закликом повірити у Казку ( яка існує — якщо у неї вірити, та зникає від сумнівів).
Події з головним героєм розпочинаються на планеті Фаетон за мільйон років до нашої ери. Він вчиться на жреця, при цьому перевтілюється на краплину води й проходить з нею весь процес еволюції, стає деревом та вчиться ходити, проходить “піски забуття”, прокидається у тілі командира космічного корабля зі стертими мозком і пам’яттю, потрапляє до психлікарні, закохується, рятує Казку й керує власним розстрілом...
Роздуми про перспективи технократичної цивілізації автор таким чином виносить за межі нашої планети у простори Космосу, який є багатовимірним, а тому там можливим є все! Жодних перепон для фантазій і куражу автора.
Аби більш зрозумілим був для читачів створений ним світ, Михайло Темнов подає такий собі словничок власних художніх неологізмів, де, скажімо, ауа — дерево життя, гло — молодший офіцер галактольота, та — птах мудрості, а також назва історичної епохи Фаетона тощо.
Авторові “Садів хаосу” можна закинути докір: чи не забагато у нього подібних до уже знайомих нам образів із “Зоряних війн” ( й подібного кінотовару), деталей із “Гаррі Потера”, “Аліси” або ж із деяких творів Пауло Коельо, Річарда Баха тощо. Дехто просять автора писати дещо простіше...
Однозначним є інше: автор зробив роман собі в задоволення, вміє нестримно і безцензурно ( в хорошому розумінні) фантазувати та відчувати себе у цьому процесі по-справжньому вільним і радіти цьому. Хочеться сподіватися, що такі ж відчуття прокинуться у тих, хто прочитає “Сади хаосу”. Для таких своїх вдячних читачів автор обіцяє наступну книгу презентувати уже в жовтні. За його словами, там Фаетонську епоху має продовжити епоха Марсіанська: з такими ж карколомними алегоріями, казкою, фентезі-надривом та філософським смутком.
Людмила Миколаєва