Як сталось це,
Що у випробовуннях будь-яких
Ми приріклись разом
Перепливати стрімкий Стікс?
Та ти чекала так самотньо
Марячись затишить воду,
Заколихати небезбеку,
Щоб пошукати собі броду.
Тепер на тебе кличу я,
Прониклий наскрізь одинак.
Хто з нас обіцянки порушив?
Хто винний більш за наші душі?
Напевне - я, бо не пробився
Крізь темряву та плин нічний,
Щоб зупинить невпинну бурю,
В якій нагнав тебе Харон,
Такий до нас нестримано лихий
Й навічно невблаганний.
***
Как же так получилось...
Наташа Ружицкая
Как же так получилось…
Помнишь, мы обещали
Вместе Стикс перейти,
Чтобы ни было с нами.
Почему же тогда,
Переждав непогоду,
В одиночку шагнула ты
В поисках брода.
Задыхаюсь от боли,
Все слова невпопад…
Кто же клятву нарушил,
Кто из нас виноват?...
Ночь… и лодка Харона...
Подгонял её ветер…
Это я виноват…
Не успел, не заметил...
***
М. Танк
Як жа сталася гэтак
Як жа сталася гэтак,
Што пры любой прыгодзе
Мы пакляліся разам
Бурны Сцікс пераходзіць,-
Ты чакала адна,
Калі сцішацца воды,
Небяспеку забыўшы,
Пайшла ў пошуках броду.
Цяпер клічу цябе я,
Адзіноцтвам праняты.
Хто з нас клятву парушыў,
Хто найбольш вінаваты?
Пэўна – я, бо не ўбачыў
Праз начную заслону,
Як да берага бура
Гнала лодку Харона.
© Copyright: Наташа Ружицкая, 2012
Свидетельство о публикации №21202221049