- Чувісь Мигалю, в Україні хотят построїти платні дороги. Вни будут удвое май дешеві чим бесплатні.
- Як ото куме?
- Тать там не буде гаїшнику.
- Маріко, чого ся твуй син не женит?
- Но так ун не такий дурний, абися женити на такуй дурнуй, шо за нього ся оддаст.
- Як думаеш Нюцьо чи старам уже?
- Жона стара, коли она май файна у свиті, чим без свити.
Ідут Мигаль тай Митер на роботу, никауться, у плоті коза защемилася. Перший каже:
- Єх. Аби ото била Анця Семенович.
А другий думае: "Єх, аби ото било май темно".
- Знаеш Митре, іду я зроботи, та й вижу мала така дівочка бігае, мерзне. Пудбігае до ня, та й просит. "Дядю дай копіку". Так ми сараку шкода стало. Давім юй рубель. А потим іще одна попросила копыку, давым ы юй рубель. А увечері Маріка ми лаяла, лаяла. "Упять маттір ти в душу, усі гроші на дівок утратив?"
- Шось Митре нині студено.
- Йо, айбо ви Мигалю з цігаром, вам май тепло.
- Тай ви куме не змерзнете бо на вас очки надіті.
Марыка із Мигальом у бовті купуют бокончі:
- Шо в тя лаби такі грубі, шо ні одни топанки не налізауть?
- Та пак казавім ти, шо малиїм босий усе бігав, но тай сонце, свіжий воздух... Зато і вирусли такі.
- Ліпшебись без гатей ходив.
- Йой Цильо на сись раз Мигальови на охоті повезло. В него ніко не попав.
Мигаль у ресторації:
- Анужбо хлопче налий ми файного коньяку Тиса.
- Прошу.
Мигаль покуштувавши коньяк:
- Тать ото не Тиса, ай Латориця.
Маріка приказуе Нуці:
- Такий у ня дурний пес кумо. Я му показую гурку та й звідаю, ко у хижі газда. А ун на ня гарчит, та й гурку забират.
Спит Мигаль із жонов у постели. Жона му каже:
- Мигалю, муй любий, вузьми ня.
- Спи Маріко, я нікуди не їду.
Судят Мигаля:
- Вас звинувачуют у тому шо ви зрівняли вашого сусіда з козлом.
- А ко з них на мене ся скаржит?
Жениться Мигаль, уже ся і свадьба кончила. Треба йти з жонов у спальню, а ота заперлася із свекровью си на кухни та й говорит, говорит...
Став отиць коло дверей тай пудслуховуе.
- Мамо та пак шо ми робити, я не дівков оддаюся.
- Ти думаш я дівков била коли за того сомара оддавалася? Шось придумаеме.
А син якраз звідат у няня:
- Но та пак про што они говорят там?
- Та пак про што можут дві курви говорити синку...
Ветратся Мигаль з вадаски та й каже жоні:
- Но жоно, місяць не буме купувати м'яса!
- Убивись випря у хащи?
- Та не, пропивім гет усі гроші.
Маріка та й Нуця про говорят своїх дітей:
- Я свому малому коли ун реве, співаю.
- Йой Маріко, я ондеки тож сухтувала так чинити, айбо пак сусіда ми каже, шо най ліпше малий реве.
Прийшов Мигаль дому дуже пяний, та й зразу заспав. А жона в него у жебі найшла гандон, та й запхала му в гузицю. А пак рано го звідае:
- Но та пак якісь із цімборами си пошайталував?
- Та добре, айбо ниє в ня бульш цімбору.
Мигаль та й Маріка побралися і чекаут на дитину. Прийшли до дохтура та й звідают:
- Та пак чи мош ся нам дримбати?
На то їм дохтур і каже:
- Мош. Докі черева грубого ниє. Пак як буде уже, тож мош, лим по псячи. А як уже буде скоро мати уродити, тогди уже по вовчи.
- Та пак як ото?
- А ото так. Лежиш коло діри, та й скавчиш як вовк.
Сидит Мигаль дивиться на поплавок, один час, другий, третій. Пак у ванну заходит жона та й каже:
- Добре, іди уже на свуй потук до чорта, бо треба ми ряндя порайбати.