Розтаяли сніги на водоспаді,
Сховалися у надрах рудаки,
Зібралися у полі на нараді
З чубами довговусі козаки.
А в річку, наче в дзеркало дивились
Дівчата, заплітаючи вінки,
Береза трохи в воду нахилилась,
А в небі розспівалися пташки.
Та раптом з лісу вибігли татари
І в бій пустились наші козаки,
Розбіглися за мить овець отари
Та розпочався бій аж до крові.
Хтось чуба рвав, хтось бився вже до смерті,
А хтось дівчат-українок хапав,
Комусь хотілось швидше вже померти,
А хтось злякався та й у лісі десь пропав.
На ранок все затихло, навіть вітер,
У полі майже всі відпочивали...
Ось так колись у нашому повіті
Козаки за країну воювали!
2006.