Надпити твого поцілунку, неначе вина.
Хай буде, що буде!
Важливо лиш «є» отут і тепер.
Немає ні винних, ні правих, ні грішних,
бо право на щастя у кожного є...
Я ним скористався, то ж доля сплелася з твоєю.
Та сітка плететься щодня і щоночі,
все нижче спускається, нижче,
щоб рибу оту, що на дні,
нарешті впіймати...
Ти чуєш як серце тріпоче?