Чекання – як
перетягування каната
(резини, кота за хвоста, хвоста за кота тощо),
Де дні у шерензі, як діти на фізкультурі – усі за зростом -
Стоять – ані руш! –
І не зрушиш, камінно стоять, піонерочки-піонери,
Дні, вихідні та будні, до якоїсь нової ери,
Яку – чекати-не-перечекати, до якої – не кожна птаха
Долетить і далі за текстом...
І сунеш, немов мураха,
Наморена,
Язика висолопивши, напруживши лапки і цятки на крилах
До якоїсь-такої-світлої-рожевої-голубої мети...
А долізеш, і скинеш зі спини валізу, і очі примружиш – «Ти?»
- Лети! –
Бог накаже,
у сенсі, «скаже», а не - «покарає»,
І «смішна-маленька», і покаже стежку до маю-раю,
І нараїть: «канати тягати, чекати дива
Тупо, сонце.
Будь –
нині і прісно –
щодень –
щаслива,
як листя вишневе,
як сливовий цвіт,
як петрушка,
що під сніжною ковдрою спить –
молода-зелена...»