Бывают Дни

Валентин Лученко
Бывают дни, когда вдруг исчезают и Любовь и Вера,
Когда ты в пропасти глубокой, там на Дне...
Вокруг лишь звери:
в овечьей шкуре волк да сальный поп,
в котором Бог давно замолк.
Сними одежду, вежды склепи, усни...
И пусть приснится Город Вечный,
несущийся по встречной полосе,
Река внизу и Озеро вдали
и Ли, мудрец, летящий на Драконе,
и кони в упряже золотой
и я все в той же ипостаси
такой наивный, молодой и глупый,
как тот птенец, что из скорлУпы вот-вот
пробъется в мир рожденных дважды...

 ---------------
текст-родитель

Бувають дні, коли зникають і Любов і Віра
 Коли в глибокій прірві ти на Дні...
 Довкола звірі:
 в овечій шкурі вовк
 і піп масний, в якому Бог замовк навіки.
 Склепи повіки, спочинь, засни...
 І хай присниться Вічне Місто
 І райдужне намисто Дніпра.
 І Вишгород на схилах
 подасть тобі хай сили здолати Звіра
 на урвищах зневіри та ганьби...