Бывают дни, когда вдруг исчезают и Любовь и Вера,
Когда ты в пропасти глубокой, там на Дне...
Вокруг лишь звери:
в овечьей шкуре волк да сальный поп,
в котором Бог давно замолк.
Сними одежду, вежды склепи, усни...
И пусть приснится Город Вечный,
несущийся по встречной полосе,
Река внизу и Озеро вдали
и Ли, мудрец, летящий на Драконе,
и кони в упряже золотой
и я все в той же ипостаси
такой наивный, молодой и глупый,
как тот птенец, что из скорлУпы вот-вот
пробъется в мир рожденных дважды...
---------------
текст-родитель
Бувають дні, коли зникають і Любов і Віра
Коли в глибокій прірві ти на Дні...
Довкола звірі:
в овечій шкурі вовк
і піп масний, в якому Бог замовк навіки.
Склепи повіки, спочинь, засни...
І хай присниться Вічне Місто
І райдужне намисто Дніпра.
І Вишгород на схилах
подасть тобі хай сили здолати Звіра
на урвищах зневіри та ганьби...