вiдлига

Ганна Осадко
  Галичина, відлига, мокрі ноги,
баби базарні, торба на плечі
важка -
там не різдвяні калачі,
а спогади, як сходжені дороги,
що пригинають плечі - не лети,
куди зібралась, дівко перелітна?
туди, де він... де червень жовтим квітне,
де море, де калинові мости,
де ніч - бузком, де бузьок, де трава
така висока, як дівочі груди...
Галичина, відлига, мокрий грудень,
і січень, і так далі... Накрива-

-є не хустина мої зимні плечі,
а спогади -
смарагдові,
лелечі...