Щойно закінчився дощ. Я відчинила навстіж вікна, і разом зі свіжим повітрям в кімнату увірвалися звуки мелодії.
- Мій музикант, ти знову вже тут? Невже так швидко пролетіло літо? - я уважно вслухаюся у такі легкі, чарівні звуки.
Ось чуєте,у цій мелодії відчуваються легкі краплиночки дощу? Це навіть не дощ, а тільки залишки вологи, які скочуються з листячка і тихесенько барабанять по всему, що трапляється їм на шляху. А ось нотки відгомонів, поки ще теплого вітерця, який трохи розгойдує дерева і шарудить мокрим листячком. А це - золотисті промені, які щойно виглянули із-за хмарки і знову заховалися. Та скоро вийде сонечко, пригріє і від змокрілості не залишиться і сліду.
Музикант потихеньку налаштовує свою скрипку. Йому ще не настав час грати у повну міць, він тільки готується. Але вже перші акорди говорять про його великий талант.
Я виходжу на балкон. Ах, як легко дихається! Але аромат легкого тліну листя, вносить мінорну нотку у мелодію музиканта.
Ось ця мелодія, вже звернена до мене, але:
- Я не кохаю тебе, музикант! - Голосно вигукую я.
- Ти жартуєш,- його голосом відповідає шурхіт листя. - Хіба можна мене не кохоти?
Він не вірить мені і продовжує награвать мелодію, яка бередить душу.
- Ти обов'язково покохаєшь мене. Чуєш? Адже я дуже гарний, щедрий і багатий. Бачиш?
Він жбурляє до моїх ніг розсипи діамантів.
- Тобі мало цього, ще?
І знову у повітрі кружляють самоцвіти.
Він, безсумнівно, франт і задавака.
- Поглянь на мене, – каже, - хіба є ще у кого-небудь такий же яскравий і красивий одяг?
На його зеленому каптані, прошитому золотими нитками, грає сонце пурпуровими відблисками. І від цієї пишноти перехоплює подих і сліпить очі.
- Ну що? Покохаєшь мене?
Скрипка музиканта видає приголомшуючий фінальний акорд.
- Не роби боляче моїй душі! - прошу я його. - Ти вітряний хлопчисько, і, заманивши теплом, завжди намагаєшся вистудити серце. Я боюся любити тебе.
-Адже ти скоро будеш сумувати за мною, - завмирає вдалині його голос.
Я знаю і вірю йому. І буду ще довго пам'ятати про нього, і скрізь знаходити сліди його присутності.
Бо він всюдисущий, цей чарівник-музикант, на ім'я ОСІНЬ!