Уже немає "так чи ні", уже не вибираю
Ні невода з ріки, ні з ким іти на прю чи на банкет
Не зрізую розкішні айстри на букет, з ромашок не плету вінки
ні на могилу, ні на голову собі...
Віки пройшли з тих пір, коли ми стрілись на пероні,
Коли я цілував твої долоні та пальці заплітав, мої_в_твої...
Тоді ми говорили не словами, бо янгольську вивчали мову,
воїстину чудову. Ми їсти не хотіли, бо пили кохання
нахильці з барильця.
Якими юними були, якими мудрими не за літами…
Все ясно бачили, що буде наперед, облуду кинувши у піч, як жаби одіж.
Все так і вийшло, і пішло, і йде
туди, де вибору нема,
де нуль,
де так_і_ні – дві кульки на одній пружинці