Роздуми

І знову я тут! Знову виливаю свої думки та переживання у цю сторінку. Якось все мені останнім часом байдуже, я закинув навчання(не знаю, як я буду здавати сесію), пішов з роботи. Вже який день підряд просто просиджую в кімнаті без усілякої користі для себе чи інших. І якось мене не дуже турбує, що буде далі, куди мене заведе таке життя. Що зі мною? Може я захворів? Адже ж не можна так! У людини повинна бути якась мета в житті, щось повинно постійно її спонукати до активності, подолання нових перешкод, загалом до того, щоб жити повним життям. А я! Я просто пробуваю день за днем, і так уже не один тиждень. Здається, я просто зупинився і не хочу просто далі йти. Таке враження, що з мене вийняли батарейки, вийняли оте бажання досягати чогось в житті. І тепер я просто існую, як звичайний факт. Адже я раніше був не такий! Коли я вступав до вузу, то був прос то переповнений новими сподіваннями, ідеями. Мені хотілося всього і одразу. Куди подівся мій запал? Де я загубив свою цікавість до життя? Мене нічого не радує, навколо мене трапляється безліч подій, я зустрічаю нових людей, але нічого з цього не надихає мене. Лише вірші виходять поки що  з-під моєї руки, та й ті якісь сумні та трагічні. Не виходить у мене написати щасливий вірш, скільки разів намагався – а все ніяк. Що мені робити? Так далі вже не витримую. Та мучить мене найголовніше – вона. Моя колишня дівчина. Невже я і справді кохаю? Бо навіть через більш чим пів року я не можу її забути. Не дивлячись на те, що вона зробила, як вчинила зі мною, я не перестаю про неї думати. Кожної секунди у моїй голові спливають спогади про ті часи, коли вона була моєю. Я постійно прокручую в пам’яті нашу першу ніч, той перший поцілунок, першу поїздку до мене додому. Я пам’ятаю кожну мить, яку ми провели разом. Ці спогади мене просто вбивають. Коли я бачу її в коридорі на поверсі чи на факультеті, то готовий хоч крізь землю провалитися. Коли вже я зможу її забути. Я намагався не думати про неї з іншою дівчиною, але то був лише самообман, мені хотілося вірити в те, що я нарешті забув її. Я вже не витримую. Скоріше б трапилося щось таке, що переверне моє життя з ніг на голову.