колись я писала про погляд (не важливо кому, як)
...його сила оприділяється тільки певним проміжком часу
від безпосередньо моменту коли був погляд
до моменту коли від затирається, мутніє в пам*яті..
до того погдяли змінюються,
а слова ранять.
насправді вони ж не обов*язково ранять.
я просто хотіла сказати, що вони залишаються ось тут, в голові
здатні відтворюватись і нагадувати свій зміст.
кажуть, слова не важливі, коли й так все зрозуміло.
але ж слова ніби рукописи ми пишемо кожний день, вони є ніби підтвердженням, що так це і було
наврядче ти колись згадаєш свої думки, коли вони не були записані
а слова, особливо коли їх чуєш, залишаються
в підсвідомості, кожне
в думок немає тої сили що в словах
вони є, їх ніхто не чує, і ти не чуєш думок інших людей
залишається тільки догадуватись як людина ставиться до того чи іншого
за допомагою слів все спростовується..
правда не тоді, коли слова - брехня, ні, тоді вони зовсім не важливі,
а тільки коли щирі
не знаю наскільки слова є важливими для мене
але в певних ситуаціях вони єдине, на що треба звертати увагу, слухати