будь філософом, дівко! приймай життя в усій його осоружній суті,
в сутінках жити краще - не видно, як тупо вдягнуті твої коліжанки,
не видно їхніх чоловіків та їх коханок, бо всі вони ; сірі й однакові,
як оті качки, що сіли на сталеве плесо трішки перепочити,
доки потужний інстинкт не підняв їх у небо, аби летіти в дунайські плавні,
а ти мусиш жити, тут і зараз, бо так, бо треба..
рано ще приносити треби, руки і голос ламати, зриватися
з найвищої, найсолодшої ноти, доти,
доки жито ще спить під снігами,
доки ожину ще пам'ятають твої заціловані губи,
доки Змій паперовий креслить у небі
літери перелітні
твого легкого, як вітер, щастя...