Котик бавиться кулькою паперовою,
білик спішить по горішки волоські,
жіночки ідуть на витрішки, бо не мають грошей після свята,
а я сиджу, як та мишка,
у підпіллі спогадів та мрій...
зрозумій,
Змій не міг помилитися,
він знав усе наперед, чекав лишень слушного моменту,
аби витягти яблуко, ніби козир із рукава –
опля – о-ля-ля, скуштуй наливного, дівонько…
І найсмішніше – ні про що не шкодую,
ні про те, що було, ні про те, що буде,
на пальці обпечені дму, дулі горобцям показую,
дивлюся у шибку на світ
як і я, безсніжний та неприкаяний,
за три дні до Його святого народження.