Нехай за ніч насипле снігу багато-пребагато,
і люди, прокинуться зранку від білого світла,
і здивуються,
йдучи на свої роботи (бо не словом єдиним)
по чистому, по яскравому, по святковому...
Дітлахи сусідські бабу снігову зроблять,
перед твоїм вікном поставлять,
замість носа - морквина,
замість очей – вуглики...
Вулики з твоїми бджолами, що зимою не гудуть
заворушаться...зімкнуться синапси, розімкнуться реле,
розійдуться та зійдуться мости...
І ти візьмеш ґринджоли і заб'єш на всі
світу цього умовності,
бо он вона - гора, осьдечки він - сніг
і буде з тобою янгол
і лежатиме вовк під кущем бузини,
мудрий і добрий, як Брат Францизка
з низкою бурштину на сивих грудях,
а на кущі глоду сидітимуть снігурі,
а під ними кролик білий-білий...
І ти подумаєш: а чи варто з'їзджати з гори
чи може отут біля них переждати...