Камінь, ножиці, папір – усе, як в дитячій грі.
Ножицями з паперу вирізаю сніжинки
І приклеюю до шибки.
А камінь лежить на дні
у криниці серця – і нічирик і ні чичирк.
Черкаю знічев'я на аркуші щоденника каракульки,
заповнюю розум повітряними кульками нових ілюзій,
приміряю нові маски, а чи яка пасує?
пасьянси розкладаю, торигаю ящищка запертого судничка
іч який! не відчиняється без ключика...
а ключика ніц не видко... швидко стемніло швидко...
а криниця холодна-холодна, а камінчик глибоко-глибоко
страшно самій пірнати...
і немає ні Івана-дурня, ні Котигорошка-мудрого
щоб Князівоньку порятувати...