Я птахою малою, дуже стрімко,
Під небеса, закохана, злітала.
Була у мене серця половинка,
А іншу де поділа, я не знала.
Окрилена і, вперше, знаєш, вільна,
Усміхнена і десь дивакувата,
Слабка, як жінка і, як скеля, сильна,
Була сама собі тоді я рада.
Кружляла над проблемами й сльозами,
Зустрівшись у волошковому полі,
Відчула подих щастя поміж нами.
В словах твоїх почула голос долі.
Долоні рідні ніжно цілувала,
Душею пригорнулася до тебе,
Із неприкритим серцем я стояла,
Перед тобою та безкраїм небом.
Знай, подих через простір відчуваю.
Як сонце, зможу завжди я зігріти.
У двох ми будемо життю радіти,
Бо світ цей наш. Бо я тебе кохаю.