Сіренька мішанка розтоплених снігів_туманів, як каша-маша липне до одежі.
Ведмежа послуга покликати у гості в таку годину, в час такий на каву
Брести по чорному слизькому бруку та плутатись між площ і веж то - та ще мука,
бо все подібне в місиві цім сірім...
А десь отам, над срібною водою багато сонця, безмір неба
Ріка клекоче повновіддям, несе цурпалки та містки, украдені у роздявляк прирічних
Я цей потік люблю спостерігать в просонні, в обтічну форму заправляю душу,
зливаюся з Рікою, на час, що зупинився (яка банальність!), відчуваю Вічність
в малесенькім стручку Котигорошка...