Сонце сяде якОсь непомітно, як ніби його не було.
Нам захриплі вечірні ворони накаркають сніг.
Вранці ніжні та свіжі дива закружляють у сірому небі.
Ми ловитемем їх на земерзлі долоні.
В оболонях на вербах гавранці сидітимуть мирно,
прислухатися будуть, як шерхне на озері крига.
Книга цього на вид без_ мети_ існування
знов поповниться новим рядочком,
а може, двома...
Ти лише не питай,
нащо все це потрібно,
кому і для чого.