.. Твоїх мовчань, твоїх нічних зітхань,
твоїх очей, наповнених неопалимим світлом
мені бракує... В моєму світі, де неон поглинув зорі,
вже навіть сни не сняться. Тут все стерильне, як в операційній
і холод віє від речей таких от правильних і непотрібних...
А хочеться тепла, ба більше - спеки! Палких, пекельних поцілунків,
в яких із рота в рот перетікає прана та слина... Така солодка і жадана,
коли тіла зливаються в одне і сяйво золоте спочатку заливає ліжко, а потім спальню,
передпОкій, ґанок і виливається надвір до озера, в якому ми купалися колись...
Ти пам'ятаєш?