як у дитинстві, де кінопроектор у темряві кімнати миготить,
дивлюсь німе кіно зі снів , просоння, споминів та мрій
багато вже чого не можу відділити від того, що ми реальністю назвали,
за звичкою либонь, бо що таке реальність? це риба, яку, як не лови
в останню мить - лиш слиз тонкий в руках та кола по воді...