Гортаю осінь, як старий альбом родинних фотографій,
оцей гербарій "було-було-було-було".
А що було? Вагітні сливи, терен, глід
тумани, сонце, що не гріє
та з кожним днем все менше листя
у парках, скверах та садах.
За дах вчепився Місяць, такий великий, Матка Боска!
і пояс Оріону з-за горизонту виповзає
повітря прозоріє і завтра день зійде з полотен Босха
щоб стати новою світлиною в альбомі.
Чи буду я на ній?
Хто ж знає...