(сторiнка з одного щоденника)
Гудить підлога. Сусіди десь знизу слухають важку музику. Я, як і належить художнику, сиджу майже у повній темряві, ледве-ледве через штори проковзує у мою власну бетонну коробку слабенький сніп світла. Він занадто безпомічний і самотній, щоб зробити кімнату освітленою. Металеві звуки продовжують лоскотати мої вуха. Ритмічність барабанів доводить музичний потік до ідеального. Прислухаюсь. Завмерла. Відчутний бас у мелодії. У нервово-збудженому розумі починають поставати картини можливого, ну тобто того, що вірогідно відбувається у квартирі знизу. Якась рок-вечірка, ймовірно. Я відчуваю вібрації всім тілом, але все ж не наважуюсь поворухнутись.
Музика починає набирати темп, хтось зробив «гучніше». Чую, як дід Максим почав стукати по батареях. Звичайно ж, це вам не Пугачьова. Кутик мого рота підіймається у зухвалій посмішці. У кімнаті нікого крім мене немає. Сидячи на ліжку, я навіть не збираюсь прибрати все те лахміття, що займає почесні місці на стільці, шафі, килимі, а розкуйовджені простирадла, себто постіль і тим паче. У далечині чується екстрім-вокал. О, ці солодкі звуки! Починаю качати у темп головою. Чудово, брейкдаун. Музика уповільнюється, робиться менш напруженою і…стрімкий зріст, посилення магічної енергії, знов голос хлопця, що надриваючись, викрикує слова, які, мабуть, не зрозумілі й тим, хто є у тій квартирі.
Набираючись рішучості, я плюю на всі справи, які повинна була порішати. Як справжня творча особистість йду на пошуки творчих пригод та компанії для цього, що сама мене обрала. Взувши кеди, спускаюся на поверх нижче. Музика і крики п’яної молоді голоснішають. Доля не замкнула двері. Саме на це я і розраховувала.
Зайшовши, майже не наступила на якогось Васю, що вже непритомний слугував на заміні коридорному килимку, обіймаючи двухлітруху пива. Між іншим, у приміщенні стояв різкий сморід алкоголю і сигарет. Зараз грала якась панкуха. Як на мене, веселий хрен-знає-який набір звуків і тексту вокал ера.
-Прівєтікі! – якийсь хлопець визирнув з-за повороту і поцілував мене у губи, тримаючи пляшку з невідомим лікером у руці. Він був непоганої вроди з запливлими спиртом червоними очима. Пригостив мене сигаретою і поплентався у іншу частину квартирки.
Я зайшла у вітальню і вона мене зустріла справді привітно. Купки хлопців та дівчат на дивані, на столі, зграя на кріслі, що потрохи сповзає на підлогу. Якісь дві баби у кутку танцювали, обіймаючись. Ноутбук був на килимі, підключений до величезної звукової системи з чотирьох колонок майже мого зросту. Чорнява дівчина потягнула за руку і я плюхнулась на декількох осіб, що кайфували від дуже гучної музики у міксі з міцними напоями на дивані. Килим був устелений порожніми пляшками і пакетами з-під чіпсів, печива, сухариків та іншої фігні, яку молодь звичайно хаває, щоб закусити. Хтось протягнув мені недопиту пляшку кон’яку і я випила трохи.
Спирт тепло оповив горлянку і ця алкогольна енергія заповнила шлунок. Я сміялася, щиро і трохи безглуздо. Троє, дівчина і два хлопці лежали на клейонці для «Твістеру» і постійно змінюючи пози цілувалися. У коридорі Ігор з сусіднього під’їзду притискав до стіни худеньку білявку. Я не бачила навколо жодної тверезої людини. Назрівала оргія. Грала музика, хтось поклав мені руку на плече. Підозрілі тіла постійно вештались по кімнатах. Десь чулись дівчачі крики задоволення, важке дихання.
Знов закурила. Відчувала себе як серед своїх. Ніхто не звертав уваги на те, що жоден мене раніше не бачив тут (окрім Ігора, якому точно зараз було не до мене). Це було не важливо.
-…алко-паті у Едіка, бухаєм! – почула я від когось.
Ще добряче випивши, ми говорили з рештою натовпу про усілякі безглузді речі. Весь цей «брєд» розуміють лише п’яні і хворі на голову.
Продовжувала гупати музика, більшість люду розійшлися, я повернулась додому. Від шуму трохи боліла голова, у вухах дзвеніло і волосся увібрало запах диму. Я лягла у той безлад, що залишився на ліжку. У моїй кімнаті було темно. Маленький промінь світла кудись зник. Лахміття продовжувало займати відведені йому місця на килимі, шафі і стільці. Намацавши ковдру, натягнула більший її шмат на себе. Закрила очі. Літаки. Голова пішла обертом, ну і хрен з нею. Посміхнулась. Я стала на одну ніч щасливіше. Сон овіяв мене під ранок.
29.10.2011 (на репетиції групи «Dezert»)